Не зламатись під снігом

Не треба було прати пуховик раніше терміну, та й чоловікові говорила, що рано перевзувати колеса автівки в кінці березня… (іноді абсурдно-смішні речі приходять у голову, коли починаєш шукати причинно-наслідкові зв’язки для подій, яких ти не очікував.

«Як сніг на голову» – відомий всім фразеологізм втілився у реальність буквально за кілька квітневих днів, що несподівано здивували погодою.

Такі події якось завжди вибивають із колії, змушують пригальмувати задуматися, щось переосмислити. В моєму випадку починають проводитися паралелі… І ось на які думки навернула несподівана зміна погоди:

Це не правильний стан речей. Так не має бути. Ні за законами природи, ні за людськими. І все ж, сніг випав. Не цікавлячись ні в кого своєю вчасністю, не запитуючи, хочемо ми того чи ні… Впав на квіти, що готувалися вже розпустити свої бутони, довірившись сонцю; на птахів, які починали повертатися до домівок, плануючи поповнення у родинах; на людей, які вже познаходили пальта й сонячні окуляри, випрали пуховики, заховали зимові чоботи та навіть почали було свої традиційні передвеликодні вікномийні обряди :)

Ця війна впала нам усім ніби сніг на голову. В момент, коли її ніхто не очікував. Багато загинуло, багато зламалося під її холодним тягарем. Хтось завмер в очікуванні кращого часу, хтось продовжує рости, не зважаючи на крижані реалії довкола себе… Дуже складно це все.

Але як би важко не було – ми знаємо, що рано чи пізно весна таки настане. Засяє сонце, розквітнуть квіти, вийдуть на вулицю усміхнені люди. І це вже зовсім не метафора: якби погано не було – весна настане. Обов’язково настане. 

Головне не зламатись під снігом, любі. Головне не зламатись.