ГЕРОЯМ СЛАВА

 


То перелом, не вивих —

так просто не зростуться

відкриті рани лютої зими.


Останні вдих і видих

ледь чутно в грудях б'ються

батьки та діти, доньки і сини.


А погляд в очі смерті —

безстрашно-соколиний.

Це так останній бій ведуть герої.


І промовляють вперто

про "Славу України",

засвідчивши оті слова собою.


______

пам'ять та шана героєві України Олександру Мацієвському🙏

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Від себе не втечеш, або біженці які повернулися

Изображение
 Якось так вийшло що прихід весни поки не виправдав очікування. Намагаючись знайти причини  спіткаюся об ці дні, датовані 2022-м роком. І от, коли відповідь, подібно першим квітам вже, прокльовується на повернхню - я нарешті розумію свої тривожні тригери. На восьмий день війни ми, перелякані, схиблені, зламані та розгублені таки піддаємося на вмовляння мами "вивезти дітей у безпечне місце" - до Італії. Чи думав хтось тоді, якою видасться та подорож? - Ні. Не думали, що проведемо в дорозі цілих п'ять днів. Не уявляли, що за цей час побуваємо у 5-ти країнах. Ми абсолютно не знали: що будемо їсти, де будемо ночувати, скільки разів пересядемо з одного транспорту в інший... Ні-чо-го. Досвід біженства виявився напрочуд гірким і неприємним. Свідомо і підсвідомо я ніколи більше не хочу пережити це на власній шкірі та й іншим того не бажаю. Здавалося, найпростіше було б залишити все на рівні власних переживань і заховати на віддалених поличках пам'яті, як і робила до цього час...
Далее...

Катерина Мола - про МОВУ

" Один з найцінніших досвідів в моєму житті - це досвід переходу на українську. Це насправді дуже цікавий експеримент - над власною свідомістю, над своїм оточенням, над своєю пам’яттю і навіть над своїм побутом. мені дуже шкода, що ми мало про це говоримо. Не про мене, звісно, а про перехід. Адже це неймовірна і невідрефлексована подія для всього суспільства: люди, які народилися і виросли в російськомовних родинах, в російськомовних регіонах, навчалися в російськомовних школах, доволі відчутним відсотком припиняють говорити і думати російською і починають - українською. Не через обставини, переїзд, зміну середовища, а виключно через власне вольове рішення. До цього не спонукає держава. Це не обертається бонусами і преференціями. Часто - навпаки, ти несподівано відкриваєш для себе нові обрії окупації і несвободи. І охуєваєш реально, але вже немає шляху назад. Як немає шляху назад для кожної чесної людини, яка раптом усвідомлює монструозних розмірів жахливу несправедливість. Ти про...
Далее...

ЗАЦІПИЛО

Изображение
Слово всесильне. Воно ранить, воно зцілює. Розчаровує та наповнює надією. Слово – єдине, що могло б спонукати до дії, або навпаки, змусити зупинитися. Це зброя, володіючи якою людина здатна досягти чималого. Зброя, якою можна й поранитися, як не вивчити всіх ймовірних ризиків. ⠀ Мені ніколи не бракувало слів аби описати ту чи іншу людину, емоцію, подію. Ніколи раніше. ⠀ Та тепер от, все інакше. Минуло вже стільки місяців, як слова застрягли десь всередині. Мозок переповнений думками, які все ніяк не знаходять виходу назовні. ⠀ Із пульсуючих скронь думки повільно сповзають у ліве міжребер’я, прискорюють серцебиття, ганяють кров, пробуджуючи відчуття ненависті у всьому тілі… Стискаються кулаки, змикаються міцно зуби і десь на півдорозі до виходу слова спиняються важкою грудою в горлі. ⠀ Ранок одного передвесняного дня став початком і водночас кінцем багатьох речей не лише в моєму житті. ⠀ Настав той момент, коли сказати хочеться настільки багато, що зрештою обираєш мовчання. ⠀ Заціпило. ...
Далее...