Alina Oliinyk

Не треба було прати пуховик раніше терміну, та й чоловікові говорила, що рано перевзувати колеса автівки в кінці березня… (іноді абсурдно-смішні речі приходять у голову, коли починаєш шукати причинно-наслідкові зв’язки для подій, яких ти не очікував. «Як сніг на голову» – відомий всім фразеологізм втілився у реальність буквально за кілька квітневих днів, що несподівано здивували погодою. Такі події якось завжди вибивають із колії, змушують пригальмувати задуматися, щось переосмислити. В моєму випадку починають проводитися паралелі… І ось на які думки навернула несподівана зміна погоди: Це не правильний стан речей. Так не має бути. Ні за законами природи, ні за людськими. І все ж, сніг випав. Не цікавлячись ні в кого своєю вчасністю, не запитуючи, хочемо ми того чи ні… Впав на квіти, що готувалися вже розпустити свої бутони, довірившись сонцю; на птахів, які починали повертатися до домівок, плануючи поповнення у родинах; на людей, які вже познаходили пальта й сонячні окуляри...

  То перелом, не вивих — так просто не зростуться відкриті рани лютої зими. Останні вдих і видих ледь чутно в грудях б'ються батьки та діти, доньки і сини. А погляд в очі смерті — безстрашно-соколиний. Це так останній бій ведуть герої. І промовляють вперто про "Славу України", засвідчивши оті слова собою. ______ пам'ять та шана героєві України Олександру Мацієвському🙏

 Якось так вийшло що прихід весни поки не виправдав очікування. Намагаючись знайти причини  спіткаюся об ці дні, датовані 2022-м роком. І от, коли відповідь, подібно першим квітам вже, прокльовується на повернхню - я нарешті розумію свої тривожні тригери. На восьмий день війни ми, перелякані, схиблені, зламані та розгублені таки піддаємося на вмовляння мами "вивезти дітей у безпечне місце" - до Італії. Чи думав хтось тоді, якою видасться та подорож? - Ні. Не думали, що проведемо в дорозі цілих п'ять днів. Не уявляли, що за цей час побуваємо у 5-ти країнах. Ми абсолютно не знали: що будемо їсти, де будемо ночувати, скільки разів пересядемо з одного транспорту в інший... Ні-чо-го. Досвід біженства виявився напрочуд гірким і неприємним. Свідомо і підсвідомо я ніколи більше не хочу пережити це на власній шкірі та й іншим того не бажаю. Здавалося, найпростіше було б залишити все на рівні власних переживань і заховати на віддалених поличках пам'яті, як і робила до цього час...